Я вже третю годину дивилася у вікно, за яким миготіли темні силуети дерев і рідкісні вогники станцій. Потяг м’яко погойдував, присипляючи, але мені було не до сну. У купе ми опинилися вдвох – випадковість, яку я вже подумки дякувала всесвіту. Він увійшов останнім, коли я вже розклала речі: високий, з легкою щетиною, у простій чорній футболці, яка обтягувала плечі так, що в мене пересохло в роті. Запах від нього – суміш деревного парфуму та чогось теплого, чоловічого – заповнив увесь маленький простір купе, і я відчула, як усередині все солодко стиснулося.
Ми ледь перекинулися кількома фразами під час посадки. «Добрий вечір», «на добраніч», і він одразу втупився в телефон. Але я вже давно його помітила на пероні: як він упевнено ніс рюкзак, як усміхався провідниці. У думках я вже тисячу разів уявляла, як його руки ковзають по моїй шкірі, як я поринаю в його обійми, як стаю маленьким пухнастим кошеням, яке муркоче від кожного дотику. Я боялася навіть подивитися на нього прямо — раптом зрозуміє, що я вже вся палаю?
Він раптом відклав телефон і всміхнувся куточком рота.
– Довга ніч попереду. Не хочете вина? У мене в рюкзаку пляшка гарного червоного, саме для таких поїздок.
Я кивнула, намагаючись не показати, як тремтять пальці. Він дістав пляшку, два пластикові стаканчики та шоколадку. Ми пили повільно, розмовляючи ні про що: про погоду в пункті призначення, про те, як шумно в потязі, про його роботу (він виявився інженером, їде на об’єкт). Голос у нього був низький, трохи хриплуватий, і кожне слово віддавалося в мене між ніг теплою хвилею. Вино розливалося по тілу приємним жаром, а потяг усе так же заколисував нас у темряві.
Коли другу порцію було випито, він встав, підійшов до дверей і, не питаючи, засмикнув щільні штори. Клацнув замок. У купе стало зовсім тісно й інтимно – тільки приглушене світло нічника та ритмічний стук коліс.
– Тепер ніхто не завадить, — тихо сказав він, і в його очах я побачила те саме, що й у моїх власних снах.
Я не встигла нічого відповісти. Він сів поруч, так близько, що його стегно торкнулося мого. Я завмерла, як кошеня, якого ось-ось погладять. Він узяв мою руку, провів великим пальцем по зап’ястку й притягнув мене до себе. Його губи були теплими, з легким смаком вина, і коли вони накрили мої, я потонула. Ми цілувалися жадібно, ніби чекали на це все життя: язики спліталися, зуби легко кусали губи, дихання збивалося. Потяг гойдав нас у такт, і це було так, ніби сама доля підштовхувала нас одне до одного.
Він розстебнув мою блузку повільно, наче боявся злякати. Мої груди – невеликі, але пружні, з уже твердими сосками – опинилися перед ним. Він нахилився і припав губами, втягуючи, покусуючи, і я вигнулася, тихо постагуючи. Все попливло. «Ще… будь ласка…» — крутилося в голові, але я тільки муркотіла.
Він опустився нижче, задер мою легку спідницю (літо, ніяких колготок, а трусики я зняла ще в туалеті вагона, бо вже тоді знала – це станеться). Його обличчя опинилося між моїх стегон. Ніжно розсунув ніжки, вдихнув мій запах повними грудьми й тихо застогнав:
– Боже, яка ти солодка…
Його язик – м’який, гарячий – торкнувся моїх губок, і я здригнулася всім тілом. Він лизав повільно, пробуючи, потім глибше, проникаючи всередину, обводячи клітор колами. Потяг стукав, а я вже тремтіла, впиваючись пальцями в його волосся. Оргазм накрив раптово, як тепла океанічна хвиля – я вигнулася, затулила рота рукою, щоб не закричати, і стекла просто на його язик. Він не зупинився: продовжував пити мене, вводячи пальці – один у кіску, другий обережно в попку. Я мліла, постагуючи, як кішка на даху, і шепотіла: «Не зупиняйся… будь ласка…»
Коли я трохи прийшла до тями, сама опустилася перед ним на коліна. Стягнула з нього джинси – його член був уже твердим, красивим, пульсуючим. Я поцілувала голівку, провела язиком, узяла в рот цілком. Він був солонуватий, теплий, і я пестила його з повним самозабуттям: смоктала, як льодяник, лизала вгору-вниз, іноді відриваючись, щоб подивитися йому в очі. Він гладив мене по волоссю й шепотів: «Дівчинко моя… яка ж ти гарна…»
Потім він підняв мене, посадив на полицю й увійшов у мене одним плавним рухом. Я обхопила його ногами, відчуваючи, як він заповнює мене повністю, як пульсує всередині. Потяг гойдав нас – поштовх, ще поштовх – і ми рухалися в унісон: то повільно й глибоко, то швидко й жадібно. Я дряпала його спину, стогнала: «Так… сильніше… котику мій…» Він перевернув мене, поставив рачки, увійшов ззаду, однією рукою пестячи клітор, другою — злегка шльопаючи по попці. Я скінчила вдруге, стиснувши його всередині себе так сильно, що він не витримав.
Він вийняв члена і, не питаючи, приставив до моєї попки. Я вже була вся мокра, готова. Спочатку голівка, обережно, потім глибше – повільно, ніжно. Біль швидко змінилася гострим задоволенням. Він трахав мене в попку, одночасно вводячи пальці в кіску, і я тремтіла від блаженства. Третій оргазм накрив мене, коли він сам почав виливатися всередину — гаряча, густа сперма заповнила мене, потекла по стегнах.
Ми гепнулися на полицю, переплетені, важко дихаючи. Потяг усе так само стукав колесами, заколисуючи. Він поцілував мене в тім’я, обійняв міцно й прошепотів:
– Ти чарівна… залишайся так поруч до самого ранку.
Вранці ми вийшли на станції, як ні в чому не бувало — чемно всміхнулися, взяли речі. Але в очах у нас тепер був наш маленький секрет. А я вже знала: на зворотному шляху я знову куплю квиток у це ж купе. І, можливо, він теж. Адже слова іноді не потрібні — потяг і так усе скаже за нас.
P.S. Він так і не дізнався, що я спеціально зняла трусики ще до його приходу. Нехай думає, що це він мене звабив. Я не сперечатимусь…
