Наші стосунки з Ланою завжди були побудовані на оголених нервах. П’ять років шлюбу, а вона досі вмудрялася вибивати в мене ґрунт з-під ніг. Особливо в дні, подібні до цього. Річниця весілля — для неї це сакральна дата, привід переплюнути саму себе у винахідливості. Цього разу зранку вона поводилася підозріло тихо, лише всміхалася кутиками губ, помішуючи свою каву, й кидала на мене короткі, липкі погляди, від яких у мене починало тягнути в паху.
Пізно ввечері, коли спальня потонула в густому, оранжевому світлі торшера, вона звеліла мені сісти на край ліжка. У її руках майнула смужка чорного шовку — її улюблена маска для сну, м’яка й цілком непроникна.
Відео дня
— Юр, — видихнула вона мені у вухо, зав’язуючи вузол на потилиці. Відразу стало темно. Я залишився сидіти, чуючи лише гул власного пульсу. — Ти ж довіряєш мені? Ми сьогодні пограємо. Пообіцяй, що не знімеш пов’язку й будеш просто відчувати.
Я кивнув, відчуваючи, як пересохло в горлі. Довіряти-то я довіряв, але ця жінка була здатна на будь-яку, найзбоченішу фантазію.
Спочатку я почув кроки. Лана вийшла зі спальні, але майже одразу повернулася. Тільки кроки тепер були інші. Більш м’які, крадучі. Запах парфумів Лани — терпкий, із нотками кориці — змішався з іншим ароматом: солодкуватою ваніллю, ніжною й квітковою. Серце тьохнуло. Я зрозумів, що ми в кімнаті не самі.
— Я хочу зробити тобі подарунок, любий, — голос Лани пролунав звідкись із крісла, що стояло навпроти ліжка. Вона не наближалася, явно влаштувавшись у ролі глядачки. — У твоєму повному розпорядженні сьогодні дехто дуже особливий. Не бійся. Впізнавай.
До мене наблизилися. Я відчув, як чужі, прохолодні пальці лягли на мою щоку. Не Ланині — її руки я знав до останньої лінії. Ці були повніші, м’якші, з відчутно довшими нігтями, які обережно подряпали мені вилицю. Солодкий ванільний запах окутав мене. Жодних слів. Тільки дихання — схвильоване, збите навпроти мого обличчя.
Дівчина, ким би вона не була, опустилася переді мною на коліна. Я почув, як хрустнули її суглоби. Вона діяла невпевнено, ніби запитуючи дозволу, але в її рухах не було страху. Було передчуття. Прохолодні долоні лягли на мої стегна, стиснули їх крізь тканину штанів, і гаряче дихання торкнулося ширінки. Лана мовчала, і тільки по її прискореному диханню я розумів, як сильно вона збуджена цим видовищем.
Я нічого не бачив, але відчував у рази гостріше. Як чужі пальці, трохи тремтячи, намагаються впоратися з ременем. Як замок блискавки піддається з тихим тріском, що здавався в тиші оглушливим. Як моя плоть, уже ниюча від припливу крові, нарешті опиняється на свободі, миттєво впираючись голівкою в щось вологе й м’яке. У її губи.
Перший дотик язика був боязким, дослідницьким. Вона не накидалася, як голодна дівка, а пробувала на смак. Повільно обвела голівку по колу, трохи відсторонилася, наче оцінюючи консистенцію й запах, і тут же занурилася знову, насаджуючись ротом уже глибше. Ніжний стогін потонув у моїй плоті.
— Подобається? — тихий, сповнений переваги голос Лани з темряви. Вона зверталася не до мене. — Який він на смак, Ніко?
Ніка. Ім’я впало, як спалах світла. Ніка — так звали її найкращу подругу. Тиха, скромна заміжня дівчина, яку ми часто бачили на спільних вечерях і з якою ми ніколи, ніколи не переходили межу двозначних жартів. Я різко втягнув повітря. Лана звела мене з розуму. Вона віддала мене своїй найкращій подрузі, а сама сиділа й дивилася.
Рот Ніки був гарячим і несподівано вмілим. Вона працювала старанно, вилизуючи мого члена від мошонки до самого кінчика, збираючи язиком виступила змазку, цмокаючи й посмоктуючи з таким мокрим, розпусним звуком, якого я ніколи б не очікував від цієї скромниці. Її довге волосся, що пахло ваніллю, лоскотало мій низ живота, коли вона насаджувалася особливо глибоко, горлом приймаючи всю довжину. І щоразу, коли в неї виходило проковтнути особливо сильно, вона тихо, задоволено мукала, і я чув, як Лана в кріслі схвально хмикає.
— А тепер, — Лана заговорила знову, хрипким, командним тоном, — я хочу побачити, як він скінчить. Прямо зараз. Зроби це, Ніко. Я дозволяю.
Від цих слів у мене звело яйця. Це було не прохання, це був справжній наказ. І Ніка підкорилася. Вона застогнала — тепер відверто, жадібно — й запрацювала головою так швидко й глибоко, наскільки могла. Однією рукою вона м’яла мої яйця, трохи відтягуючи їх униз, іншою — натискала на основу члена, поки її язик творив щось неймовірне з вуздечкою. В абсолютній темряві перед очима плавали оранжеві плями, а у вухах стояв вологий хлюпаючий ритм.
Оргазм скрутив мене джгутом. Я вигнувся їй у рот, стискаючи в кулаках покривало, й почав виливатися довгими, пульсуючими поштовхами. Ніка не відсторонювалася. Вона пила все, жадібно ковтаючи, наче намагалася витягти з мене всього без залишку, поки не відчула, що пульсація стихла. Тільки після цього вона м’яко випустила мене з рота, облизавши наостанок пересохлі губи з рештками моєї сперми.
Кілька секунд тиші. Тільки наше втрьох збите дихання.
Скрипнуло крісло. Я почув м’які, котячі кроки Лани, які наближалися до ліжка. Вона опустилася поруч і зняла з мене маску. Я заплющив очі, звикаючи до тьмяного світла. Внизу, біля моїх ніг, на колінах сиділа розчервоніла Ніка — в самій нижній білизні, з припухлими від моїх старань губами й блискучими, п’яними очима. По її підборіддю тяглася тонка нитка слини й сперми.
Лана нахилилася до мене й впилася в мій рот довгим, дослідницьким поцілунком. Вона облизала мої губи, проштовхуючи язик усередину, і я зрозумів — вона хотіла відчути її запах, її смак на мені, не змішуючи з собою.
— З річницею, любий, — прошепотіла вона мені в рот, погладжуючи мене по все ще напруженій шиї. — А зараз… ти ж не проти, якщо Ніка подивиться, як я люблю кататися на твоєму члені, поки він знову не встане? Розвага ще тільки починається.