Мій старий приятель Льоха, який у молодості ще той ходок був, тепер міцно засів в IT і працює провідним розробником в одній київській конторі. Живе він у новобудові на околиці, і ось цієї п’ятниці після роботи зателефонував мені: «Старий, приїжджай до мене, відзначимо кінець кварталу. Жінка з малим у батьків, я один кайфую». Я, звісно, погодився — Льоха завжди вмів смачно накрити стіл і розповісти щось таке, від чого очі на лоба лізуть.
Приїжджаю, а в нього вже шашлик на балконі смажиться, коньяк «Хеннессі» відкритий, і закуски всі на найвищому рівні. Випили по першій, по другій, і Льоха, розімлівши від тепла й алкоголю, раптом каже:
— Слухай, а я тобі ніколи не розповідав, як я одружився? Ні? Тоді наливай, зараз буде історія.
Зустрічався я зі своєю Маринкою вже півтора року. Все наче гладко: вона бухгалтер у нашій же фірмі, розумниця, господарська, батьки мої від неї в захваті. Але в ліжку… Коротше, мій «прилад» у мене 14 сантиметрів — не те щоб мікроскопічний, але й не той розмір, від якого дівчата кричать у голос. Маринка ніколи прямо не говорила, але я бачив — їй мало. А вона при цьому така турботлива: коли мої предки поїхали на дачу, вона мені таку вечерю влаштувала — пальчики оближеш, у квартирі чистота, запахи по всьому дому. Мама потім тільки й твердила: «Одружуйся швидше, Льоше, онуків хочу!»
Подали ми заяву до РАГСу, і тут Маринка на новорічному корпоративі познайомила мене зі своєю давньою подругою Катькою. Катя в нас стажеркою у відділі маркетингу працювала — не модель, але дуже апетитна: висока, з довгими ногами й такими грудьми, що третій розмір з невеликим, пружна, налита, як стиглі персики. Я прямо очей не міг відвести від її декольте, коли вона нахилялася над столом із шампанським.
Після корпоративу ми втрьох не розійшлися. Вся компанія роз’їхалася по домівках, а ми залишилися в офісі — у нас там була своя переговорка з м’якими диванами й міні-баром. Сидимо, п’ємо залишки віскі й шампанського, сміємося. У Маринки якраз місячні закінчилися, настрій грайливий, а Катя поруч хихикає і весь час випадково зачіпає мене колінкою.
Коли дівчата вийшли покурити на сходову клітку, я швиденько плеснув у їхні келихи по ковтку чистого коньяку — для куражу. Повернулися вони, тост: «За нас трьох і за вдалий рік!» Випили залпом. Хвилин за п’ятнадцять у обох очі вже блищали, щоки палали. Я потягнувся до Маринки, поцілував, а вона раптом відсторонилася й каже з п’яною усмішкою:
— Льош, а поцілуй-но краще Катьку. Вона ж буде в нас на весіллі свідком. За старою традицією наречений має право… ну ти зрозумів.
Катя зашарілася, але засміялася:
— Тільки у весільну ніч! У звичайну — ні-ні!
— А я не проти, — хихотнула Маринка. — Хай Вовка спочатку з тобою, а я подивлюся.
Ми випили ще по одній «за дружбу і за любов», і понеслося. Губи в Катьки були солодкі, м’які, а коли я рукою випадково (ну майже випадково) накрив її груди й почав м’яти сосок через блузку, вона застогнала так, що в мене всередині перевернулося. Маринка тільки засміялася:
— Все, Олексію Володимировичу, наша Катюха готова. Давай, я її краще знаю — вона вже вся мокра.
Вони вдвох швидко розклали великий кутовий диван у переговорці, Катя лягла, розсунула ноги — і я просто очманів. Ми з нею ідеально підійшли за розміром! Усередині в неї було гаряче й тісно, м’язи стискали мене так ніжно й сильно, наче рукою пестили. Я за все своє життя (а мені вже 27) ні з ким такого кайфу не ловив. Дівчатам по 23 роки, обидві в самому соку. Маринка одразу затулила Каті рота долонькою — та кричала від оргазму на все горло. Ми прямо як ключ і замок зійшлися.
Скінчив я в умілий ротик Маринки, а вона потім шепнула: «На другий захід ти в мене довго не здасися, тож я своє візьму». Так і вийшло. Потім ми втрьох лягли на цьому величезному дивані, дівчата обняли мене з двох боків, голенькі, теплі. Катя раптом тихо сказала: «А я люблю, коли в попку… якщо акуратно». Маринка тільки хмикнула — мій «прилад» миттєво став по стійці «струнко». Катя стала рачки, я ввійшов повільно, із задоволенням, і довів її до такого оргазму, що вона вся тремтіла. Кінчати в її тугу попку було просто казкою.
Заснули ми міцно. Зранку я по-швидкому взяв Маринку, але до оргазму її не довів — вона встала з невдоволеним обличчям, пішла каву варити й буркнула: «Гаразд, ви тут… розважайтеся». А Катя, як тільки двері за нею зачинилися, одразу зателефонувала своєму колишньому — Дімці з сусіднього відділу розробки. Він у нас був відомий… скажімо так, «великим інструментом». Вони розійшлися якраз тому, що Каті з його розміром було іноді боляче. А зі мною вона вже тричі скінчила і ще просила.
Дімка приїхав швидко — з пляшками й закусками. Маринці він одразу сподобався. Увечері в нас вийшов справжній корпоратив у мініатюрі прямо в офісі. Якось само собою вийшло: я з Катею в одній кімнаті, а Дімка з Маринкою — в іншій. І раптом з-за стіни пролунав такий Маринчин крик, що ми з Катею в одних трусах туди влетіли. Вона лежить гола, ноги широко розсунуті, обличчя таке щасливе:
— Хлопці… я скінчила… як ніколи… Саша в душі, зачекайте… оооо, як добре…
Дімка вийшов із душу з рушником на стегнах. Маринка одразу випалила:
— Дім, одружуйся на мені!
Ми з Катею мало не впали. А Дімка, не замислюючись, відповів: «Про таку жінку я все життя мріяв». Ми реготали до сліз.
Маринка ще придумала: «Хочу спробувати в попку, але Дімка одразу не ввійде. Хай спочатку Льоша мене підготує». Це було неймовірно гаряче. Я добре змастив, увійшов у неї акуратно, скінчив, а потім Дімка одразу влетів у вже готову дірочку. Маринка стогнала так солодко, що ми всі були в захваті. Потім Катя теж захотіла — і в неї від товстого Дімки стався справжній анальний оргазм. Вона кричала й тремтіла всім тілом.
За кілька днів ми вчотирьох пішли до РАГСу. За невелику доплату все переробили. За три тижні зіграли весілля: Олександр Данилов і Марина Ковальова. Свідки — ми з Катею.
Шлюбна ніч була просто вогонь. Дівчата отримали все, що хотіли, — ми з Дімкою старалися на повну. А вже наступного понеділка ми з Катею подали свою заяву.
Отак у нас усе й закрутилося після одного новорічного корпоративу.
Я їхав від Льохи пізно вночі, голова паморочилася не тільки від коньяку. Ну треба ж… Життя — воно така непередбачувана штука. І іноді найкращі історії трапляються саме там, де ти найменше цього чекаєш — у порожньому офісі після корпоративу.
