Коли Василь Петрович запросив мене відсвяткувати з ним на його дачі Новий рік, я трохи здивувався. Адже я був далеко не ідеальним співробітником. За мною водився грішок – надто вже я любив жіночу стать. При цьому вік для мене був не так важливий, як жіночі форми.
Я обожнював повних жінок: з великою грудьми, широкими стегнами та талією. Одного разу Петрович навіть застав мене, коли я залицявся до нашої нормувальниці Зіни. Ох, яка ж вона була гарна: груди, стегна – все наче з картинки.
Відео дня
Тепер це запрошення. Я обережно розпитав колег і з’ясував, що з нашого колективу поїду лише я. Це ще більше мене насторожило.
До того ж, я планував зустрічати свято з друзями. Але відмовляти начальству не прийнято. У призначений час Петрович заїхав за мною. У машині він був один.
— А де інші? — з нерозумінням запитав я.
— Віра Іванівна вже там, готує для нас лазню.
— І більше нікого не буде?
— Ні. Чи щось тебе непокоїть?
— Ні, просто несподівано. Я думав, буде багато гостей.
— Ми з дружиною не любимо галасливих компаній.
Дача Петровича стояла на березі мальовничого озера, а лазня — прямо біля води. Віра Іванівна зустріла нас на порозі. Я відразу помітив її виразні жіночі форми. «Тільки не дивись на неї — це дружина шефа», — нагадав я собі, заходячи в будинок.
— Знайомся: це Віталік, а це моя кохана Віра Іванівна.
— Доброго дня, мій Василь так багато розповідав про вас, — вона простягнула руку.
Я взяв її долоню і завмер, не зводячи очей з її виразного силуету.
— Давай по соточці й у баньку, — запропонував Петрович, сідаючи за стіл. — Ну-ну, Віруню, обслугуй гостя.
Вона підвелася, підійшла до мене впритул, налила горілки. При цьому трохи нахилилася, через що її груди ще більше відкрилися моєму погляду.
— Спасибі, — ледве промовив я крізь зуби, відчуваючи, як піднімається мій член, і уявляючи, як я виглядатиму голим у лазні з ерекцією.
— Годі, Віруню, ще встигнеш, — сказав Петрович фразу, яку я на той момент не зовсім зрозумів.
Ми випили, трохи закусили, потім зібрали лазенні приналежності й вирушили до баньки. А пару було – як треба! Петрович одразу забрався на верхній полок, а мені довелося трохи посидіти внизу, щоб звикнути. Потім ми почали паритися. Петрович піддавав, доки не зігнав мене з верхнього полка.
— Ну, усе досить, перекур. Ходімо відпочинемо, — і ми вийшли у передпокій. — Ох, добре. От тільки, чорт забери, квасу забули, та нічого.
Він привідчинив двері й що є сили закричав: «Вірко!» А коли та відгукнулася, наказав їй принести квасу.
— Що це ще за витівки, — ми знову пішли у парилку. Спочатку я обмахував Петровича віником, а потім він запропонував мені лягти на полицю. Та ледве він кілька разів махнув віником, як у передпокої почувся шум, і в наступну мить у парилку відчинилися двері:
— Ну, як ви тут, ще не зварилися? — пролунав жвавий голос Віри Іванівни.
— Ти що, з глузду з’їхала? Хочеш – заходь, а не вистужуй нам тут, — спокійно відрубав Петрович.
— У вас тепліше, — і двері закрилия.
До цього я лежав, закривши обличчя руками, так було легше дихати. Тепер же з цікавості, щоб побачити, у якому вигляді увійшла Іванівна, кинув погляд на двері.
Вона стояла в білій, майже до підлоги сорочці, тримаючи в одній руці глек, а в другій ковшик.
— Ось вам кваску принесла, — і вона плеснула з глека в ковш і простягнула Петровичу.
— Спочатку гостю, — і той передав ковш мені. Трохи бентежачись через свою голу сраку, я майже не піднімаючись, відпив добру половину й простягнув ковш назад Петровичу. Той зараз же долив у нього води і вилив усе це на камінку. По лазні потягнуло свіжовипіченим хлібом.
— Верунь, попарь нашого гостя, а я трохи відпочину, — і Петрович вийшов у передбанник.
— Ох, я тебе попарю, — і Віра Іванівна почала піддавати на камінку воду. Від жару здавалося, що зараз шкіра пухирями піде. А вона ще й мене вінниками похапувати, та ще й у дві руки. Не витримавши, я, не звертаючи уваги на пристойність, зістрибнув з полиці, і вже тільки внизу прикрив своє причинне місце руками.
— А чого ж так слабо, — з щирою розчарованістю в голосі поцікавилась Іванівна. Я хотів було почати виправдовуватись, але так і лишився з роззявленим ротом та вилупленими очима. Чи то від пару, чи то від поту, але сорочка на ній була цілком мокра і тепер облягала її тіло, повторюючи кожну складку. Ліве плече зісковзнуло по руці, майже повністю оголивши груди. Та ще й тканина стала майже прозорою, і тепер крізь неї чудово проглядалися темні ареоли сосків та пушок внизу живота. Очутившись, я в зніяковілості опустив очі.
— Глянь, соромиться прямо як дівчина, — і вона, відкинувши вінники вбік, впритул підійшла до мене. Узявши мене за підборіддя, вона змусила підняти голову догори. — Хіба голих дівчат не бачив? — вже з деякою іронією поцікавилась вона.
— Ну, бачив, — не зовсім розуміючи, куди вона везе, відповів я.
— І з такими грудьми, — і вона, продовжуючи тримати мене за підборіддя однією рукою, другою вивільнила свою грудину. Остовпілими очима я втупився на її великі соски.
— Ну, як, краще ніж у Зінки? — і вона визволила другу грудь.
Згадка про старий гріх повернула мене на землю і досить болюче зачепила. Виявляється, цей старий козел Петрович усього натовкмачив своїй жінці.
— Та ні, тут звісно краще, там менші соски.
— Теж те, — задоволено вона жартівливо ковтнула грудьма перед моїми очима, — Вона в мене ще й пружніша, ось візьми, поторкай.
І взяла мою руку та поклала собі на груди. Що до пружності, мабуть, вона трохи перегнула, а в решті — була навіть дуже непогана. Щоб приховати член, що почав підніматися, я закинув ногу на ногу.
— Що, тисне? — з іронією зацікавилась вона, одразу ж поставивши ногу на лавку поруч. — А ти ж ще не все бачив, — і вона підібрала поділ сорочки.
У цю мить двері відчинились, і до парні повернувся Петрович.
— А я думав, чого це вони затихли, а вони тут знайомляться. Ну, і як? — він ніби й справді так потрібно почав метушитись біля печі.
— Поки що ми з’ясували, що груди в мене кращі за вашу Зінчині, — анітрохи не збентежившись ситуацією, навіть з гордістю у голосі відповіла Іванівна.
— Та вже, що є те й є, — Петрович зіспини обійняв дружину й прямо на моїх очах почав м’яти її груди.
Я втупився роззявленим поглядом, як він то підіймає, то стискає, то теребить соски. Вона ж зняла ногу з лавки, дозволивши сорочці впасти на підлогу, а потім повернула ногу назад. Тепер її лоно опинилось навпроти мене. Спочатку вона кілька разів провела рукою по лону, розчісуючи волосся. Потім взяла мою руку й, поклавши на своє лоно, почала загинати мої пальці всередину.
Її палкі вогкі губи розступились, впускаючи мене. Я швидко нащупав клітор і трохи притиснув. Вона скрикнула, ледве звела ноги, але вже в наступну мить присіла, нанизуючись на мої пальці.
Я бачив, що Петрович через плече спостерігає як я надрочую його дружину, і з усе більшим люттю стискав її груди. В черговий раз ойкнув, Іванівна повернулася до мене спиною і сіла до мене на коліна. Але так як я сидів закинувши нога за ногу, то вона змусила мене їх розвести.
Мій вивільнився член, соковито шльопнув по її лону. І тут же вона однією рукою зловила член Петровича і направила собі в рот, а другою рукою вставила Мій в свою нірку. І понеслася. Яким чином вона примудрялася не випускаючи з рота член Петровича, ще й всім тілом скакати на мені, було для мене незбагненно.
Не знаю, чи то від пікантності ситуації, чи то ще від чого, але тільки вже напевно через хвилину я відчув як на мене накочує хвиля хтивості, і бажаючи зловити кожну мить, я вчепився в її груди, намагаючись якомога сильніше натягнути на себе Іванівну і почав кінчати.
Перед очима танцювали зірочки, і щоб хоч як би прийти в себе я прикрив очі. Іванівна продовжувала соватися на мені відсмоктуючи У Петровича. Ще через деякий час Петрович вчепився у волосся дружини і не дивлячись на її опір почав буквально насаджувати її на свій член, і вже через кілька секунд вилився прямо їй в рот.
– Скотина, – і Іванівна відштовхнула його від себе, – скільки разів можна говорити, щоб не сунув глибоко, що я задихаюся.
– І зайшлася в кашлі.
– Вибач, люба, – і він подав їй ківш з квасом.
Трохи отпив, вона залишки виплеснула прямо йому в обличчя. А той тільки загубився і продовжував винувато либитися.
– Що піддати парку, або підемо за стіл? – навіть поцікавився він.
– А ти нічого, — Іванівна повернулася до мене обличчям, – Правда, міг би і трохи почекати, Та ладно. На перший раз прощаю, – і вона грайливо поплескала мене по щоці.
– Так що йдемо або залишаємося? – вже з деяким нетерпінням знову поцікавився Петрович.
– Ти як? – запитала Іванівна у мене.
– На твій розсуд, – в тон їй відповів я, приймаючи умови їхньої гри.
Ми вийшли в передпокій, накинули простирадла й босоніж по снігу перебігли до будинку. У кімнаті було досить спекотно. Я з Вірою Іванівною розташувалися на дивані, а Петрович навпроти — на стільці. Ну а далі все як зазвичай: дівчатам шампанське, хлопцям горілка. Перший тост за Новий рік, другий — за знайомство.
— Третій тост здавна п’ють за наших коханих жінок, за вас, Віро Іванівно! — я підняв келих.
— Що? — не розуміючи, про що йдеться, перепитав я.
— Для тебе я просто Віра, — повторила вона.
— Гаразд, за вас, Віро, — ще раз сказав я.
— І на брудершафт, — підказав Петрович.
— Точно, — погодилася Віра й простягнула руку. Мені нічого не залишалося, як теж взяти її під руку. Випили, і вона підставила свої повні губи. Пам’ятаючи, що ще зовсім недавно вона цілувалася з чоловіком, я швиденько чмокнув її й відсторонився.
— Невже так цілуються? — вона відставила келих, звалила мене на диван і буквально впилася в мене поцілунком. Її язик шуршав у моїх губах, ніби кочерга в печі. Я спробував відсунутися, але лише зумів зіштовхнути з неї покривало — тепер її груди ковзали по мені.
— Тобі не подобається, як я цілуюся? — з легким докором запитала вона.
— Ні, просто… — я не втримався й кинув погляд у бік Петровича.
Вона теж подивилася на нього, не розуміючи, що я маю на увазі.
— А, ось у чому справа! Зараз ми зрівняємо ваші шанси. — Віра сіла на край дивана, широко розставила ноги й поманила Петровича пальцем. На мій подив, він покірно підійшов і, опустившись на підлогу між її ніг, почав вилизувати її лоно.
— Ну, тепер ви квити? — з лукавством запитала вона.
Мені нічого не залишалося, крім як дурнувато посміхнутися. А Петрович, схоже, знав свою справу, бо вже через кілька хвилин вона почала стогнати. При цьому я сидів поряд з нею й пестив її груди, а вона гралася з моїм напруженим членом. Ще через кілька хвилин зі стогоном: «Я хочу, щоб ти зробив це з моїми грудьми», вона потягнула мене до себе. Я сів у неї на животі, вона звела разом свої груди, й я почав рухати між ними членом. Кожного разу, коли член висковзував перед її ротом, вона намагалась облизати його головку.
– Стисни їх, стисни сильніше, – стогнула вона. – Пограй зі сосками.
І я взявся з усієї душі мнути її білі повні груди, викручуючи соски, витягуючи їх. Звільнивши член, я з усієї сили бив ним прямо по грудях, а потім знову встромляв між ними. Вєра вже вовною стогнала й тремтіла від хвиль оргазму. І ось на мене теж почала накатувати хвиля оргазму. Побачивши, що ось-ось кінчу, вона раптом відштовхнула чоловіка й почала штовхати мене вниз: «Я хочу, щоб у мене». Загалом мені було все одно, і я, розташувавшись між її ніг і піднявши їх угору, з ходу ввійшов у неї… З вереском Вера ринула всім тілом убік.
– «Не туди», – скрикнула вона.
Але оскільки мене вже накрила хвиля, я, не зупиняючись і не даючи їй вирватися, продовжував таранити, доки не розрядився. Востаннє загнавши на всю довжину, я зупинився й, не розуміючи, чого так сміється Петрович, знову запитав Віру, чого вона хотіла.
Несподівана розв’язка
– Ти увійшов не туди.
– Як не туди? – я трохи відсунувся. Мій член дійсно зникав між її сідниць, тоді як вхід до лона був вільний. Промахнувшись, я увірвався в її анус, але оскільки вологи натекло достатньо для змащення, увійшов більш-менш легко.
– Вітаю, ти щойно розпакува цноту, – ледве стримуючи сміх, поплескав мене по плечу Петрович.
– Вибач, я випадково, не помітив, – намагався я виправдатися, виймаючи член.
– Та годі вже.
Просто несподівано дуже й трохи боляче, — Віра рухала сідницями й прислухалася до власного тіла.
— Хоч наче нормально. Просто цей, — і вона кивнула у бік чоловіка, — намагався теж увійти в мене, тоді щось уже надто боляче було, а тепер: — і вона знову ппочала рухати сідницями, і навіть було видно, як стискається й розслабляється її анус.
— Ну, добре, давайте вип’ємо і знову до лазні, бо ми так й не помиємося до Нового року.