Минулого літа ми з дружиною Ольгою рвонули на вихідні до старих друзяк на дачу під Києвом – звичайна така дерев’яна двоповерхівка з великою ділянкою, де Серьога, господар, щоп’ятниці влаштовував традиційну м’ясну вакханалію з шашликами та лазнею. Ми приїхали до обіду, вже з повними пакетами горілки та закуски, і весь день минув у класичному дачному ритмі: спочатку мангал, вугілля, балачки ні про що, потім парна до червоних вух, віники, крижане пиво після пару і знову по стопарику.
Надвечір нас зібралося чоловік п’ять-шість – свої, перевірені ще з інститутських часів: Серьога з дружиною (яка, щоправда, швидко звалила спати нагору), Вітька, Дімон і я з Ольгою. Горілка лилася рікою, як годиться, і на той момент, коли небо потемніло й почав накрапати дощ, усі вже були в тому приємному стані, коли межі розмиваються, а жарти стають дедалі вульгарнішими.
Відео дня
Ольга після лазні вийшла в легкому сарафані на тонких бретельках – без ліфчика, з мокрим волоссям, яке вона просто зібрала у хвіст, і від неї ще пахло березовим віником. Ми всі перемістилися до великої альтанки в глибині ділянки — критої, з дерев’яним столом посередині та лавами по колу, де зазвичай до ранку сиділи з гітарою. Дощ на той час посилився, перетворившись на справжню зливу, яка шумно барабанила по даху, а всередині було тепло, волого і пахло мокрим деревом та шашликовим димом.
Хтось увімкнув старого китайського ліхтарика на батарейках, і світло вийшло таке приглушене, інтимне. Ольга сіла мені на коліна, але швидко перебралася між мною і Вітькою, бо той почав її підколювати щодо того, як у неї після парної “все так апетитно обліпило сарафан”. Вона вже добряче набралася, сміялася голосніше звичайного і не надто пручалася, коли чиїсь долоні – спочатку мої, потім Вітьчині – почали ковзати по її стегнах вище колін, залазячи під тонку тканину.
Після чергової чарки Дімон, який завжди був найпрямішим, раптом запропонував “пограти в правду або дію, тільки по-дорослому”. Ользі ця ідея явно зайшла – вона вже сиділа з розчервонілими щоками та блискучими очима, і коли Вітька, не чекаючи відповіді, просто запустив руку їй під сарафан і провів пальцями по внутрішньому боці стегна, вона тільки хихотіла й розсунула ноги трішки ширше. Я відчув, як у мене самого все напружилось, коли побачив, як вона відкинулася назад, спираючись ліктями на стіл, і дозволила Вітьці стягнути з неї трусики прямо при всіх.
Сарафан задерся, і нашим очам відкрилася її гладенька, ще рожева після лазні піська, вже явно волога не лише від пару. “Ну що, хлопчики, раз дощ, давайте влаштуємо справжній мокрий фестиваль”, – заявила вона, і це було як сигнал. Я першим встав, скинув шорти й увійшов у неї просто так, сидячи, поки вона сиділа на краю столу. Вона обхопила мене ногами й почала рухатися сама, голосно простогнуючи під шум дощу.
Вітька не відставав – він підійшов збоку, витягнув свій уже твердий член і сунув їй у рот, а вона взяла його з таким ентузіазмом, що я аж присвиснув подумки. Дімон тим часом м’яв їй цицьки через сарафан, щипав соски, які стирчали, як дві вишеньки, і бурмотів щось про те, яка вона “наша спільна дачна шлюха сьогодні”. Хвилин за десять я кінчив першим, заливши її всередині, і відійшов убік, а на моє місце одразу став Серьога, який досі просто дивився, але вже не витримав.
Ольга перевернулася на живіт, лягла грудьми на стіл і підставила дупцю – Вітька одразу ввійшов у неї ззаду, а Дімон зайняв місце біля її рота. Дощ лив стіною, вода стікала з даху просто перед альтанкою, і все це виглядало так дико й збудливо, що я знову почав дрочити, дивлячись, як вона приймає по черзі.
А потім усе пішло шкереберть. Спочатку до нас зазирнув сусід із ділянки праворуч – здоровий такий мужик років сорока на ім’я Коля, який почув стогін крізь дощ і вирішив “перевірити, чи все гаразд”. Побачив картину, завмер на секунду, а потім просто розстебнув ширінку й запитав: “Можна до вас?” Ольга, не виймаючи х*я Дімона з рота, тільки кивнула й поманила його пальчиком. Коля ввійшов без церемоній, і невдовзі вже довбав її в піську, поки вона продовжувала смоктати. За десять хвилин прийшов ще один – його приятель із сусідньої ділянки, молодий парубок на ім’я Макс, якого Коля швидко покликав по телефону. Потім ще двоє місцевих дачників, які йшли повз паркан і побачили світло й рух. Ніхто нікого не виганяв – атмосфера була така розслаблена, “свої люди плюс гості”, що всі просто вливалися в процес.
Ольга вже повністю відпустила гальма. Вона лежала на спині впоперек столу, ноги широко розведені й закинуті на плечі черговому їбареві, а руки тримали два члени одразу – дрочила й спрямовувала їх собі на обличчя й цицьки. Дощ іноді забризкував усередину крізь відкритий бік альтанки, і її тіло блищало від води й поту, сперма стікала по стегнах і животу, змішуючись із краплями дощу. Вона кінчала раз за разом – голосно, з вереском і матюками, вигинаючись дугою, коли хтось особливо глибоко входив або починав терти клітор. Хлопці мінялися, підбадьорювали одне одного вигуками, хтось наливав ще горілки просто їй у рот між ковтками х*їв. Я стояв осторонь, дивився і почувався водночас на сьомому небі й у легкому шоці – моя звичайно скромна Оля перетворилася на справжню дачну богиню, яка сама вимагала: “Ще, парубки, не зупиняйтесь!”
У якийсь момент в альтанці вже було чоловік десять-дванадцять – черга вишикувалася натуральна, хтось чекав біля столу, хтось просто стояв і дрочив, дивлячись. Вона брала по два в піську одночасно, потім переверталася й підставляла дупцю, а в рот брала третій. Я кінчив уже двічі – один раз їй на обличчя, другий – просто на землю, спостерігаючи. Але коли дощ трохи вщух, а стогони Ольги стали зовсім уже неконтрольованими, я раптом почав міркувати, що як так піде далі, то завтра вона просто не встане. Я швидко накинув на неї чиюсь ковдру, яка валялася на лаві, і почав ввічливо, але твердо випроваджувати народ: “Хлопці, давайте на сьогодні досить, завтра ще шашлики”. Хлопці, на щастя, виявилися тямущими – посміялися, поплескали мене по плечу й почали розходитися по своїх ділянках, хтось навіть подякував Ользі за “незабутній вечір”.
Вона сповзла зі столу за кілька хвилин – гола, вся в спермі та дощових краплях, з розмазаною тушшю й щасливою, п’яною усмішкою. Сарафан валявся десь у кутку, весь мокрий і пом’ятий. Я допоміг їй одягтися в мою футболку, яку вона накинула як сукню, і ми потяглися назад до хати, поки дощ знову не посилився. На ходу вона шепнула мені на вухо: “Дякую, що не зупинив раніше… але наступного разу давай покличемо ще більше сусідів”. Я тільки хмикнув і подумав, що моїй Ользі тепер треба бути обережнішою з горілкою та лазнею. Хоча, чесно кажучи, мені самому вже кортіло повторити.