Онучка, як пташеня з підбитим крилом…
Розлучилися батьки коли їй вісім минуло, зовсім крихітною ще була. А мати, чи то пак, колишня невістка, через рік знову під вінець пішла, одразу колотнеча домашня розпочалася, ще й трьох діточок народила.
Відео дня
І, як водиться, все на онучку звалила – мовляв, старша, мусиш помагати. Серце кров’ю обливалося, коли бачила, як дитина, замість уроки вчити, з малечею тиняється, інколи навіть школу пропускала – нянькою зробилася.
Ох, скільки разів я її вмовляла, щоб віддала мені онучку!
Казала, що вирощу, як свою, всю душу їй віддам. Та де там! “Хто ж мені по господарству помагатиме?” – тільки й чула у відповідь.
Мов, хатню робітницю безплатну втратить. Вітчим, треба віддати належне, не кривдив її, але й не дбав. Суворий такий, гроші рахував, щоб бува копійки зайвої на неї не пішло.
«В неї ж є рідний батько, – бубонів. – Нехай він і забезпечує».
А що той батько…
Бідолашний, гарує, як віл, на дві роботи, щоб хоч якось вижити. Я крадькома онучці грошенят підкидала, щоб хоч на дрібниці якісь вистачило, аби невістка не прочула.
Цього року моя люба закінчує школу. Мріє до коледжу вступити, фах здобути. Але мати, як грім серед ясного неба, заявила:
“За навчання платити не буду! Нема грошей! Хай йде працювати”.
Вже й місце офіціантки їй підшукала, бачте. Ми з сином, батьком онучки, одразу запропонували оплатити навчання, а вона аж позеленіла від злості.
Наче їй хтось особисто в кишеню заліз! Підозрюю, що їй потрібні гроші, ось і випихає дитину на заробітки.
Онучка в розпачі! Сидить, як та хмаринка насуплена, слізки котяться. Я їй втішаю, кажу, щоб потерпіла до закінчення школи, а там ми її в біді не залишимо.
Нехай вступає на платне, не переймається. Хоч сама місця собі не знаходжу. Переживаю, що буде далі.
Але рішуче налаштована, скажу вам відверто. Якщо що, цього разу вже не буду церемонитися!
Піду у всі інстанції! Хоч в органи опіки, хоч в суд. Не дам дитині життя зламати цій… (не хочу лихих слів казати). Онучка ж, як квітка, потребує тепла і турботи, а її змушують в багнюці копатися.
Скажіть мені, люди добрі, чи можна через суд домогтися, щоб дитина проживала з батьком, а не з матір’ю?
Боюся поки самовільно забирати дитину.
Дякую вам заздалегідь за поради, бо серце болить, не можу більше дивитися, як руйнують її молоде життя.