Ця історія сталася минулого року, коли ми з чоловіком відпочивали на одному з курортів Хорватії.
Першого дня за обідом ми познайомились з подружжям із… Ну, не так вже й важливо, звідки вони були. Вони вже провели тут два дні, можна сказати – були місцевими порівняно з нами. До того ж виявилося, що Ілля та Марина теж, як і мій чоловік Сергій, захоплювались дайвінгом.
Взагалі, ці хлопці виявились дуже товариськими, і ми проводили разом майже весь час нашого перебування – обідали, вечеряли, ходили на пляж,купалися, гуляли магазинами, а ввечері разом відвідували різні розважальні заходи. Єдине, де ми не бачились – це за сніданком.
Марина любила поспати подовше, хоч і я теж не проти була повалятись, але через швидкі опіки від сонця мені доводилось йти на пляж зранку, а вже перед вечером повертатись. Тому за сніданком за нашим столом сиділи інші сусіди – найчастіше двоє хлопців, трохи молодших за мене.
Можливо, я б і не звернула на них уваги, але один із них досить добре говорив українською з легким акцентом, другий завжди мовчав і лише посміхався. Я довго гадала, звідки вони – варіантів було багато. Відкинула тільки представників південної Європи. Зрештою зупинилась на шведах чи німцях. Було цікаво, чи вгадала, але запитати якось незручно було… Наше спілкування обмежувалось вітанням та побажанням смачного.
У нас сформувався чіткий розпорядок дня, який майже не порушувався аж до кінця відпочинку. Вранці після сніданку – на пляж. Марина з Іллею підходили трохи пізніше. Коли сонце пекло найсильніше, ми розходились по номерах або йшли в місто. Коли спека спадала – дайвінг, потім знову пляж майже до заходу, а далі – бар, кафе, танці…
На відміну від них, я так і не захопилась пірнанням з аквалангом. Хоча чоловік і намагався мене залучити… Але при зануренні на невелику глибину мене охоплювала паніка – я боялась, що не вистачить повітря, і швидко спливала на поверхню.
Перебороти цей страх я не змогла, і Сергій махнув на мене рукою.
Я разом з ними виходила в море, плавала біля катера або засмагала на палубі. Дня через три мені це набридло, і я почала залишатися в готелі, проводячи час біля готельного басейну. Я плавала або просто лежала в шезлонгу. Іноді брала з собою якісь журнали, щоб було не так нудно.
Ось і того дня, я, освіжившись у басейні, сиділа й гортала журнал, коли буквально біля самого вуха роздалося: “Привіт!”
І хоча сказано це було неголосно, від несподіванки я здригнулася, журнал випав з рук. Голос я впізнала – важко було не впізнати цей акцент. Я обернулася на голос: поруч стояв сусід по сніданку та посміхався. Але прочитавши на моєму обличчі, що я про нього думаю, посмішка зникла з його обличчя, і він почав вибачатися, казати, що не хотів мене налякати й просив пробачення…
Я мовчки відвернулася й знову почала гортати журнал. Серце в грудях від переляку калатало, мов божевільне. Він ще раз вибачився й зник. Минуло кілька хвилин, я вже заспокоїлася, і тут він з’явився знову…
– Вибачте, будь ласка! – почав він знову. – Я не думав, що так вийде… Я просто хотів…
– Гаразд, – я вже прийшла до тями, – більше так не робіть.
– Так, так. Вибачте. Дозвольте вас пригостити..
Я глянула на нього: у руці він тримав келих вина, а на обличчі було написано щире каяття. Мені навіть стало його шкода. Я взяла простягнутий келих і зробила кілька ковтків. Вино було прохолодне й приємне на смак.
Він ще кілька разів вибачився, а потім якось непомітно зав’язалася розмова. Більше говорив він, я лише іноді вставляла пару слів. Я багато чого про нього дізналася – звуть його Андреас, але можна просто Андрій; що він німець; що він з батьками колись жив в Україні; як у 90-х вони виїхали до Німеччини, на історичну батьківщину, як він висловився…
Тепер зрозуміло, чому він так добре говорить українською.
Що він тут відпочиває з другом, звуть його Курт, що він трохи розуміє російською, але не говорить…
Якось непомітно ми перейшли на «ти». Я слухала його, мене смішило, як він іноді будує фрази, мабуть, вдома не так багато практики, та й деякі слова він вимовляв кумедно. Час пролетів непомітно…
Наступного дня він знову прийшов. На третій день я вже його чекала… Він приходив кожного дня…
Я швидко звикла до його присутності, навіть почала хвилюватися, якщо він затримувався.
Ми швидко знашли спільну мову:
- Мені подобалися наші розмови;
- Він залишав приємне враження;
- Навіть з’явилася деяка симпатія.
Ми говорили про багато чого, і якось так вийшло, що заборонених тем не було… З ним було просто й тепло.
Наше перебування тут перейшло екватор, дні стали схожими один на одного.
А потім з’ясувалося, що в Марини день народження. Ця подія змінила розпорядок того дня. Ми з Сергієм півдня шукали, що їй подарувати. Ввечері вони запросили нас у кафе.
Легка вечеря, танці. Чоловіки пили віскі, ми з Мариною – місцеве червоне вино, таке ніжне на смак. І досить підступне, як з’ясувалося згодом…
Вино пилося як сік, алкоголь взагалі не відчувався. Ми вже випили чимало, але голова залишалася ясною – навіть легкого сп’яніння не було.
Ми з подругою відривалися на танцювальному майданчику. Сергію та Іллі швидко набридли танці, і вони, сівши за стіл, про щось розмовляли. А ми з Маришкою періодично поверталися до столу, щоб перепочити та втамувати спрагу. Настрій був чудовий… До того ж вино почало діяти – я відчула, як швидко сп’яніла. З’явилася ейфорія…
У якийсь момент, коли ми сиділи за столом, я побачила біля бара Андрія та Курта. Побачивши мене, Андрій махнув рукою. Я машинально відповіла жстом. На мій подив, він рушив до нас.
— Дозвольте запросити вашу дружину, — звернувся він до мого чоловіка.
Сергій на мить відірвався від розмови з Іллею та кивнув головою на знак згоди.
Спочатку було кілька швидких танців, потім повільний. Він обійняв мене за талію, я поклала руки йому на плечі, і, притиснувшись один до одного, ми повільно рухалися під музику. Він шепотів мені на вухо, я слухала його й сміялась. Музика закінчилася, ми повернулися до столика.
Схоже, Маріні теж набридла чоловіча розмова
Вона запросила Андрія за столик. На мій подив, він прийняв запрошення й, дізнавшись, що в Маріни день народження, підняв тост за именинницю.
Трохи посидівши, ми втрьох – я, Маріна й Андрій – пішли знову танцювати. Коли музика стала повільною, Андрій знову запросив мене.
Коли танець закінчився, ми повернулися за свій столик. Знову випили, трішки відпочили. Я запропонувала усім піти потанцювати. Сергій і Ілля відмовились, Маріна теж.
Ми з Андрієм знову пішли танцювати, і коли знову заграла повільна мелодія, його рука під час танцю ковзнула з талії та лягла мені на сідницю.
Він вдавав, що не розуміє.
— Пробач, якось мимовільно…
Через деякий час усе повторилося, і хоча він знову наївно заперечував, що “якось так вийшло”, робив це, звісно, навмисно.
Потім знову його рука опускалася, знову і знову… Я перестала йому говорити, і хоча його дотики були мені приємні та навіть трохи збуджували, просто почала сама повертати його руку на талію.
Під час наступного повільного танцю все повторилося…
І в якийсь момент мені набридло відсувати його руку – я просто припинила звертати на це увагу. На танцмайданчику було півтемряви, ніхто на нас не дивився. Та й до нашого столика було далеко – інші танцюристи прикривали нас.
Він почав легенько пестити мою сідницю
Його пестощі були такими приємними, але всьому є межа:
— Хіба тобі неприємно?
Його питання просто приголомшило мене. Я думала, він буде виправдовуватися, а він… Я навіть не знайшлась, що йому відповісти.
Він міцніше притиснув мене до себе й почав шепотіти на вухо:
— Ти така… гарна. Ти так мені подобаєшся. Коли я побачив тебе…
Компліменти сипалися один за одним. Його слова були безладні, але так приємні й так збуджували. Його руки… Алкоголь… Голова пішла обертом…
— Зупинись, благаю тебе…
Потік компліментів тривав і тривав…
І раптом він перестав говорити й почав цілувати мене. Вухо, волосся, шию… Приємна дрож пробігла тілом. У грудях з’явився жар… І тут я відчула, що щось тверде впирається мені в живіт. Що це було, я чудово розуміла.
Господи! Що він робить? Він що, з глузду з’їхав?
— Зупинися! — я вже не просила, я благала його, — Не треба…
Я вся тремтіла від бажання, чи від збудження, чи від страху, чи від усього разом.
Він узяв мене за руку й потягнув за собою… Я йшла за ним, наче під гіпнозом. Все було ніби в тумані…
Він буквально тягнув мене кудись… Нарешті ми зупинилися. Він притиснув мене спиною до чогось і знову почав цілувати…
Я нічого не розуміла – де я, з ким я… Поцілунки вкривали обличчя, волосся, шию. Я вся тремтіла… Він губами знайшов мої губи й вчепився в них. У живіт знову впірнув його твердий член. Шкіра вкрилася мурашками…
Він узяв мою руку в свою, поклав її на випираючий з брюк член і став моєю долонею його гладити.
Моє збудження ставало все більшим і більшим.
Він прибрав руку – тепер я сама гладила його член без його допомоги. І мені це приносило задоволення! Він зробив якийсь непомітний рух – перешкода між членом і рукою зникла, і ось у моїй долоні його твердий оголений член…
Він перестав цілувати мене. Я відчувала шкірою обличчя його важке переривчасте дихання. Я опустила очі вниз – на мене дивилась багрова головка члена. Вона вабила мене. Я не могла відірвати від неї погляд.
Я вся тремтіла, мені почало бракувати повітря.
— Кохана, візьми його! Візьми в ротик!
Він ледь натиснув на мої плечі. Бажання й так захльостувало мене, і достатньо було легкого поштовху… Я почала опускатися вниз, не відводячи погляду від члена. Головка наближалася до обличчя. Ось вона торкнулася підборіддя і вп’ялася в губи. Рот самовільно розкрився, впускаючи член.
Я сиділа перед ним, міцно стискаючи в руці його член, із неймовірним задоволенням смоктала та облизувала головку. Він схопив мене за волосся на потилиці, зібравши його в жмут.
Звідкись, ніби здалеку, ледь пробивалися музика та чиїсь голоси. І це мене анітрохи не хвилювало, навіть навпаки…
Я лизала та смоктала головку, ковтаючи член глибше й глибше. Головка уперлася в гортань. Андрій, буквально, почав трахати мене в рот.
Тривало це недовго, мабуть, і в нього, як і в мене, був дикий збуджений стан. Струмені сперми вдарили в піднебіння, горло. Я ковтала її. Нарешті, сперма закінчилася. Він дозволив мені вилизати головку від залишків.
Я підвелася, у голові стояв цілковитий туман.
Ми пройшли крізь чагарники та вийшли на алею. Кафе було за кілька кроків, мене аж кинуло в жар. Я робила мінет майже біля стін кафе! Нас же могли побачити! Від цієї думки я знову відчула збудження… Мене кидало то в жар, то в грудях ставало холодно…
За кілька хвилин ми вже біля входу на танцмайданчик кафе…
Він нахилився до мене й прошепотів:
— Ти просто диво. Коли чоловік засне – заходь…
І назвав номер…
Я все ще була трохи не при собі. Непевною ходою пішла прямо до туалету. Умила обличчя холодною водою, почала трохи опам’ятовуватись. Промила рот.
Вода освіжила мене, і тільки зараз мені дійшло, що сталося – я одружена жінка, яка щойно відсосала у малознайомого хлопця.
Пішла до чоловіка та друзів.
Коли я вже підходила до свого столика, з’явився мандраж, і з кожним кроком він посилювався. Всередині відчула холод, щоки палали, ноги наче перестали бути моїми. Та на мій подив, ніхто навіть не запитав, де я була. Я просто впала на стілець і налила собі повну чашу вина. Повільно ковтала, намагаючись не показати, що щось сталось. Але, як я не намагалась, Сергій помітив моє збентеження:
— Лєн, що сталося? Ти вся біла.
Я була у своїх думках, і його питання застало мене зненацька.
— Нічого. Все гаразд. Голова трохи запаморочилась… Навіть виходила на вулицю, щоб подихати свіжістю…
— Може, підемо до нашого номеру?
— Ні. Мені вже краще.
І, на мою радість, він знову заговорив з Іллею. У той момент я відчула величезне полегшення.
Виходить, ніхто не помітив моєї відсутності… На душі навіть полегшало, мандраж зник. Лише серце шалено калатало в грудях.
Я дрібними ковтками пила вино, а перед очима стояв член із бордовою головкою… У низу живота пройняло спекою… Я хотіла його, і з кожним моментом бажання ставало сильнішим…
Питання чоловіка знову здивувало мене:
— Може, підемо до нас?
Я мовчки кивнула.
Всередині був дивний стан: задоволення, жахливий непройнятий страх і неймовірне збудження. Задоволення від отриманого задоволення, страх через те, що нас могли викрити. А збудження… Я тільки зараз зрозуміла, що хотіла сексу. І так сильно, що аж свербіло всередині…
Сергій ішов, трохи хитаючись — за вечір він випив чимало. Мене це анітрохи не лякало, я вся була в очікуванні близькості.
І щойно ми переступили поріг номеру, я потягнула його у спальню…
