
Ольга Чорна
Українська письменниця, відома своїми зворушливими короткими життєвими історіями, що торкаються глибин людських почуттів та переживань. Її твори відзначаються щирістю, емоційністю та здатністю розчулити навіть найсуворіших читачів. Ольга майстерно передає атмосферу українського села, описуючи традиції, побут та характери його мешканців. Її новели часто базуються на реальних подіях та спогадах, що додає їм особливої автентичності та глибини. Завдяки своєму таланту, Ольга Чорна здобула визнання серед читачів та літературних критиків, ставши лауреатом та дипломантом численних обласних музичних та поетичних конкурсів.
Життєві історії та розповіді Ольги Чорної
Він знав безліч стежок і доріг, якими міг оминути Її. А ступав на ті, що бігли до Неї… Колись Він відкрив перед Нею свої почуття. Вона стала для Нього чарівним, усміхненим Всесвітом з ямочками на щічках. А потім зачинив душу.…
Алісине щастя розбилося тієї миті, коли в чоловіка «прогорів» бізнес. Щойно вона була у «шоколаді». Нічим не переймалася. Борис усе вирішував. Гроші заробляв. Терпів її захцянки і зовсім не ангельський характер… Алісу «боліло», якщо у когось щось ліпше чи дорожче.…
Кава гірчила, мов життя. Ксеня, зазвичай, кладе в горнятко трішки цукру. Але не цього разу. Може, гіркий напій «перегірчить» її настрій… А за вікном витанцьовував шалений вітер. Хмари зачіплювалися за дерева й сусідні будинки. Дощ вистукував по шибі хаотичну мелодію.…
Дожила Варка до восьмого десятка. В селі її вважали одинокою. Мала чоловіка. Але коли то було! Народила доньку. А хто про це пам’ятає? Варка сама збивалася з ліку: либонь, Любі вже під шостий десяток. Забувати стала. Три рочки малій було,…
У світі все неправильно влаштовано, бо не Вона його творила. Їй усе було не так і всі не такі. Подруги – тимчасові. Так було ще зі школи. Батьки змушені були залишити помешкання Їй, бо молодша. Брат образився. А Вона викреслила…
Катерина зайшла до кухні й сплеснула руками: – Степане, навіщо ти нову посуду вийняв? Ми нікого в гості не чекаємо. І, взагалі, тебе домашнє начиння ніколи не цікавило. Навіть не знаєш, де ложки лежать… Ти мене чуєш?! – Чую, Катю,…
Ці черевики зносив Час, а не ти. І вони не твої. Тобі здається, що інколи короткі знайомі дороги стають довгими, схожими на листопадові вечори, які крадуть шматки дня й ховають у величезних кишенях сердитих сірих хмар. Час приміряє твої взувачки.…
Олексій не знав, чи зможе колись розповісти Світлані правду. Чи живе вона там, де раніше. Лише знав, що взяв тяжкий гріх на душу. Колись про це не думав. Все було байдуже, крім статків, статусу. І те, що вчинив зі Світланою,…